Я не дивуюся Ларсу Фон Трієру. Він спершу Гітлера хвалив. Тепер підтримує російських солдатів. Він і раніше годував публіку лайном. Публіка це їла та ще й причмокувала. Підозрюю, що з’їла б і сьогодні, але лайно тепер не просто смердить, воно з виразним присмаком крові. Тому ковтати це прилюдно стало не дуже комфортно. Його фільмець «Німфоманка» це не еротика і навіть не порнографія, де люди трахаються без всякої ідеології.
«Німофанка» це поетизації тупої *блі. Головна героїня ї*еться з десятком чоловіків щодня. Не за гроші як повія. А просто так, бо хочеться. І страждає в неї не п**да, а душа. Вона вивалює свою жалюгідну історію якомусь перестарілому інтелектуалу, котрий підібрав її на вулиці після побиття. Вже не пам’ятаю, але вона здається, намагалася застрелити когось зі своїх коханців, а він її відпи**ив до напівсмерті. Цей інтелектуал, років 70-ти, її підібрав.
Він виявляє дивовижний гуманізм і каже щось таке: «Це ваша натура, не треба від неї відмовлятися». А потім, виявляється, що він ніколи не трахався і є незайманим. Вона своєю розповіддю так розпалила його уяву, що його стручок надихнувся і він, тримаючи його напереваги, почав підступатися до своєї гості. Якщо вона ї*еться щодня з натовпом чоловіків, то чому б їй не втішити старенького?
Але виявляється, що серця в неї таки нема і вона не пожаліла старого. Там щось відбувається в темноті. Навіть лунає постріл. Ми маємо припускати, що вона його застрелила. Ось так віддячила за гостинність.
Отже, чого очікувати від людини, в якої замість мозку функціонує вібратор? Інших його фільмів не дивився. А цей додивився з чисто зоологічного інтересу. Ніби як на секс тарганів.
Юрій Луканов
