Скоро літо, а в нас весни по суті й не було. Літо, що надходить – як передчасні пологи. Недоношене і народжене раніше запланованого терміну. Ми не вигріли його в животі і не виносили під теплими светрами. Не гладили долонями, прислухаючись як воно штовхає п’ятами…
Не встигли вигадати йому ім’я…
І ось літо народжується, а воно на нас не схоже. Сусідське літо. Це як йти в універ, минаючи старшу школу. Як взуватися в сандалі, не походивши в мештах і кросівках. Як пити мохіто, не напмвшись гарячих березневих глінтвейнів… Стоїш серед парку в шортах і почуваєшся дурнувато.
Ми входимо у це літо абсолютно непідготовленими.
Володимир Гевко
