Портулак (Portulaca oleracea L.) вважається у нас банальним бур‘яном. Він рясно і щедро росте на грядках, любить сонце та дощ, сам себе сіє, не має природніх ворогів, його ніхто не під’їдає, не потребує ніяких агротехнік та догляду, а селяни ведуть з ним вічну й нещадну боротьбу, з якої портулак незмінно виходить переможцем.
Втім, це дуже цікава рослина, з величезною кількістю корисних властивостей, цілком придатна в їжу. Портулак їдять в Туреччині, в Греції та й по всьому Середземномор‘ю.
Готувати його максимально просто. Сковорода, портулак, 5 хв під кришкою, часник, лимон — і чудова легка закуска готова. На смак він сам по собі приємно кислуватий і солонуватий.
В Україні портулак не їдять!!!
Бо у нас легка закуска — це миска холодцю з хріном, і деруни з грибами та сметаною, а не якийсь бур‘янець…
Мої сусіди, коли дізналися, що я їм портулак, спочатку думали, чи не спалити мені хату, на всякий случай… Або бодай сарай… Але потім спробували з цього отримати якусь вигоду…
Тепер з двору не вийдеш, щоб хтось тебе на портулак не запросив… «Іди, їж, — кажуть, — бери скіки хоч… Хоч даже і ввесь!»
— Та, дякую, — кажу, — я вже наївся. Хай вже на той рік прийду… На новий врожай…
Віталій Чепинога
