Культура

Та, котра має всі шанси НЕ отримати Нобеля

А все-таки я Вас любила,
любила,
любила!..
І це не минає — хіба осідає на дно…
Я Вас у собі, мов коштовну карафку, розбила —
І душу, як білий обрус, просочило щемливе вино!
Ви колір дали моїм мислям, а образам — тіло,
Зоставшись лиш шумом, як море у мушлі в ушу…
…А як там насправді було —
то яке кому, господи, діло!
Важливо — як буде.
А буде — як я напишу.

(Оксана Забужко. Диригент останньої свічки. К. 1990)

Донька радянського різночинця-дисидента з тавром втоми на долі, молода комуністка і кандидатка совіцької філософії — пройшла шлях у життя, аби нині стати вже не іменем і не біографією, а обличчям новітньої літератури.

Інтелектуалістка, яка притлумила в собі ліричне начало, й стала гостра, мов шабля, в усьому: житті і творчости. Жінка, якій симпатизував естет Шерех, а старий Луцький писав у щоденниках, що вона будить у ньому статевий гон.

Амазонка, яка принизила чоловіків свого покоління, залишаючись гордою царівною, аби забулося її різночинське дитинство і конформістська юність.

Талановита і самотня, жіночна і безстрашна в діагнозуванні епохи, різка і шляхетна. То вона — Оксана Забужко, яка має всі шанси не отримати Нобеля, але може стати обличчям чергової української купюри номіналом у мільйон і класиком української літератури, коли саме поняття літератури і саме поняття класики зміняться настільки, що люди, які виживуть після войни, твердитимуть, що до Забужко світу не було, та й сама первісна Єва, як і міфічна Ліна, не більше як одне з облич Оксани Стефанівни…

Євген Баран

P.S.
Перфектова книзь.

Роман Кухарук

Ого! Оце так портрет письменниці! А які передбачення, прогнози! Й чи не образяться біблейська Єва і наша сучасниця пані Ліна?

Леся Степовичка

Пане Євгене, з усією повагою до Вас, але боюся, що Забужко не така вже й велика, як Ви ото написали. Чи то авансом?

Михайло Карасьов

Карасьов не має рації. Забужко потужна поетка. Особливо у сій книжці.

Роман Кухарук

Відкрили для мене ранню ліричну Забужко. Може і добре, що хоч сьогодні, бо тоді, у ті 90-і, на то не було часу, книжка чомусь пройшла повз мене!

Софія Шеренгова

Кайфував від тієї збірки…, а вже значно пізніше вона стала нудною…

Анвар Деркач

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.