Несамовитий квітень-цвітень-перецвітень! Все раптом вибухнуло таким дивовижним розмаїттям кольорів і ароматів… Ходиш, роздивляєшся, милуєшся, вдихаєш ні з чим незрівнянний запах весни… Все ніби просте і знайоме, але чомусь аж терпне душа від такої високої гармонії в природі.
Боже, яку досконалу красу ти створив для нас! Але чому ця краса не рятує?! Чому не всі її 
помічають і відчувають?! Чому ти, Боже, допускаєш, щоб крізь це білопінне квітуче мереживо в нас цілили ворожі ракети?!
Мовчиш?!
Та вони не вбʼють нашу весну. Не вбʼють нашу віру в перемогу!
Краса не завжди рятує. Але точно додає сили, загоює рани, дарує надію!
Без краси наше життя було би нестерпним…
Антоніна Палагнюк
