Чергова сварка учинилася стосовно виконання Гімну України в школах. Отож. Думки можуть бути різні. Гімн можна виконувати. А можна не виконувати. А можна виконувати раз на тиждень. А можна програвати зранку. А можна все це перекласти цілковито на школи: як вони вирішать – так нехай і буде. Рішень може бути яка завгодно кількість. У світі різні практики щодо цього.
Питання не в цьому.
А в тому, що обговорення цієї теми набрало розлючений, а то і озвірілий тон. Чому не можна говорити про це спокійно, без ненависті? Бо нині дискусії відбуваються таким чином, наче йдеться не про Гімн країни, а про примусове поїдання жаб і тарганів.
Якщо навіть Гімн країни стає підставою для сварки, то певна річ — запорербрики досягли своєї мети.
Схоже на те, що наше суспільство не здатне адекватно зреагувати на жодну подію. Навіть «два на два = чотири» здатне його пересварити.
Тим паче, що це рішення лише рекомендаційне. То чого, питається, сваритися?
Юрій Луканов
