Колись моя знайома, повідомила в колективі, що вона онкохвора. Рано виявили, то ж хороші шанси одужати, але треба поїхати на лікування. Знаєте, що зробив дружній колектив?!
Закликали батюшку освятить офіс з полудохлою геранью, змусили прибиральницю вимити приміщення з хлоркою і пішли всі дружно до директора вимагать звільнення хворої колєжанки, бо ж «ніхто не зна од чого воно», «кума казала, шо воно заразне» і «а чо вона лиса оце на роботу ходитиме»…
Хороший колектив, дружній, добрий, набожний, в перервах дивилися «Жді мєня» і плакали.
Інша моя знайома отримувала інсулін. Про це дізналась свекруха. І, думаєте, шо вона сказала? Може, сказала: «Як харашо, шо держава піклується про тебе!»? Хрін там! Свекруха мало не скандал влаштувала, бо «ви собі понажирали діабетів, а государство должно платить, а старікам, оно, валідол даже не видає»…
В школі традиційна епідемія педикульозу. Із року в рік, медсестра пише: «Шановні батьки, поясніть дітям правила особистої гігієни. Ретельно перевіряйте і вчасно обробляйте голови».
Батьківська ж спільнота запропонувала (!!!) купить оптом відро якоїсь *уєти і всіх обработать превентівно і насільно! Обработать всіх бєз ісключенія ще й хлоркой, вигнать зі школи злочинного разнощіка і отдать под суд його батьків, лічно провірять дітям голови на вході в школу, і… покаяться попу.
Недавно моя приятелька попросила порадити лікаря.
На Фейсбук у коментах, їй радили… покаяться, помолиться, убиться, повіситись, не позориться, закрить своє ї*ало, бо не тіки їй тяжело, а ще радили енергетика, гомеопата, езотерика, колдунью і настойку на котячих хвостах.
Тому те, що відбувається сьогодні з літаком і нашими людьми, евакуйованими із Китаю, мене не дивує.
Нам всім пі*дєц! Но не січас.
Татуся Бо
