Серпень-жнець – бо на Іллі новий хліб на столі.
Серпень-серпанець – бо сонячні і місячні серпанки захищають землю від нечистої сили.
Серпень-серпокрилець — бо цей птах, що живе в небі, в цей час відлітає. Серпень-копень – бо копнують збіжжя. Серпень- (ав)густень – бо всього густо.
Серпень-спасник – бо маковий, яблучний і горіховий Спаси. Серпень-лелечник – бо діти рясно зароджуються, а лелеки збираються в мандри. Серпень-парувальник — бо багато весіль грають.
Серпень-зоряничник – бо зорі, як ніколи, яскраві. Серпень-кивень – бо коні кивають головами, відганяючи ґедзів. Серпень-барильник – бо меду повно. Серпень-зарев – бо рев оленів наповнює ліси, починається гон.
Серпень-городник – бо достигла городина. Серпень-припасник – бо закладаються комори. Серпень-терпень – бо Ілля нагадав про осінь, по зимову самоту, про дозрілість душі, що приходить у смиренні перед невблаганністю Часу.
Ось як про це у вірші «Серпень» Євгена Маланюка:
О самото, ти, знаю, найтрудніша.
Тебе навчитись тяжче, ніж покори.
Бо якщо покора – мудрість, то самота – є завжди висота.
Мирослав Дочинець
