Слава богу, що день народження лиш раз на рік. Правда, щороку. Думаю, радів від цього свята десь від 10 до 15 років. Потім з’явилася спочатку підліткова настороженість, яка поступово переросла у юнацьку бентегу і повне несприйняття. У людини день народження насправді щодня. І кожен прожитий рік це час 365 днів народжень.
Спочатку були дні народження з тортами та задуванням свічок під оплески однокласників. Потім настала черга іменин в студентських общагах зі смаженою картоплею, будербродами з баклажанною ікрою та звісно шипариком.
Потім — дні народження пошуків. Зараз нікого не шукаю, але дурнувата звичка приваблювати та подобатися залишилася. Нарешті святкую неспішні і обов’язкові родинні іменини, коли ти вже дід. І життя зробило з тобою багато дурниць.
Від покупки рінгтонів до беззвучного режиму час просто промайнув як мить. Аж до того часу, коли ти зрозумів, що жінок дратувати не слід, бо вони пам’ятають навіть те, що ще не сталося. Але обов’язково станеться. В тому числі і твої майбутні дні народження.
Але алкоголь вже не буде знижувати рівень моря до колін. Та й той, хто ризикує, не завжди встигатиме випити шампанського.
— А хто це там стукає в двері?
– Осінь.
– Не відчиняй!
Володимир Килинич
