Після третьої чарки починає довго і нудно розводитися, що він у батька один, але відколи померла мама і батько взяв собі іншу, не хоче допомагати синові, в якого троє дітей.
А їх одягнути треба, щоб не гірше за людських ходили, а ще ж і хату будувати не закінчив. Батько ж гроші складає на книжку та все торочить: нікуди воно не дінеться, все тобі колись буде…
Нащо воно мені колись – тепер копійка для мене карбованця варта..!
Я нарешті не витримую!
Слухай, Миколо, а коли б разом з мамою ти й тата втратив?! У хаті натопили, закрили завчасно трубу і до ранку почаділи обоє???!!! І ти лишився б круглим сиротою років так у дванадцять…
Мовчить. Напружено думає.
Далі піднімає на мене очі, усміхається.
Володимир Кашка
«Картотека пана Альфи, №4529»
