У Василя Герасим’юка, автора збірки «Космацький узір», є вірш – «Де гуцули?». На час написання сього вірша п. Василь ще мешкав у столиці й наїжджав на свою малу батьківщину (куди нарешті повернувся з початком Великої війни) та поставив собі отсе запитання. Слідом за ним перейнявся нині у Києві і я:
– І ви вже нічого не розумієте,
бо гуцулів нема,
ніби забрав потоп чи сніговий обвал,
а їхні столиці є і їх все більше:
Косів, Верховина, Яремче, Криворівня, Рахів, Космач,
а останні навіть із особливим означенням:
Криворівня – українські Атени,
Рахів – гуцульський Париж,
Космач – бандерівська столиця,
а гуцули – далі.
Ну, коли вже в сих краях гуцулів нема, то певно – в чорта на рогах. У самих дебрах Говерли по два боки українських Карпат. А за австріяків і Польщі та Союзу гуцулів описували як особливу українську народність. Чого тільки вартий твір «Тіні забутих предків» подолянина М. Коцюбинського й однойменний кінофільм вірменина С. Параджанова про них. Що й казати!
Та ба, за часів вистражданої Незалежності гуцули перевелися нінащо. Днями в Космачі, нібито «бандерівській столиці», стряслося те, що своєму ворогу такого не побажаєш. У селі, де сталася сутичка з жінкою, яку тамтешні побили, сприйнявши її за «навідницю ТЦК», відбулася зустріч з представниками Територіального центру комплектування. Присутні на зустрічі навперебій вигукували військкомам «ганьба», а один з чоловіків допитувався, від якої агресії потрібно захищати Україну, та вимагав оголосити «війну».
Представник ТЦК поцікавився у горян: потрібно боронити державу чи не треба її боронити?! Але у відповідь почув закиди, що військкоми не їдуть з повістками на «Буковель», а діти депутатів Верховної Ради не йдуть воювати.
— Кого захищати? Від кого захищати? У нас оголошена війна в Україні? – допитувався один з присутніх.
– У нас запроваджено режим воєнного стану, який запроваджується у випадку необхідності відбиття агресії, що зараз і здійснюється, – відповів представник ТЦК.
– Відбиття агресії від кого? Ми не розуміємо, від кого, – позичив космачанин очей у Сірка.
Ех!.. Ні додати ні відняти: Гуцулія є, а гуцулів катма. Й жодної тіні од них не лишилося, – прикро навернулось на думку. – Язиком молоти і ткати узори – не мішки носити.
Ярослав Орос
