Сьогодні сорока на хвості принесла цікаву новину: усі прогнози (і надії) стосовно переможця не збулися. До третього туру пройшли: Дмитро Лазуткін “Закладка”; Ігор Павлюк “Танець Мамая”; Степан Процюк “Руки і сльози. Роман про Івана Франка”, “Місяцю, місяцю: роман про Григора Тютюнника”; Ярина Чорногуз “[dasein: оборона присутності]”.
Твердження Сергія Пантюка (нар. 10 лютого 1966) «насправді я обожнюю тільки себе!» можна, на перший погляд, трактувати як прояв еґоцентризму. Поети не написали б жодного рядка, якби не любили себе, тому що пізнаючи себе, вони за аналогією чи контрастом пізнають інших, відчувають, переживають ІНШОГО як себе.
У Василя Герасим’юка, автора збірки «Космацький узір», є вірш – «Де гуцули?». На час написання сього вірша п. Василь ще мешкав у столиці й наїжджав на свою малу батьківщину (куди нарешті повернувся з початком Великої війни) та поставив собі отсе запитання. Слідом за ним перейнявся нині у Києві і я:
Американці теж регочуть над інтерв’ю Карлсона з Путіним. Досить дотепні меми розігнали по своїх соцмережах. Власне, я пригадую, як ми між 2015 і 2022 роком реготали над маячнею Чмоні, замість поставитисm до існування шизофреніка при владі серйозно і готуватися до великої війни.
