Спробував якось називати речі своїми іменами. Тобто, грубо кажучи, брехню — брехнею, а правду — правдою. Іду містом, придивляюся, прислухаюся, але не принюхуюсь. Добра половина людей виглядає недобре. Тут головне не боятися очевидної ворожості, боятися треба вдаваної доброзичливості. А вона майже завжди така.
Замислююсь: а чому наші люди ніколи не посміхаються? Навіть на селфі насторожені і стурбовані обличчя.
Наші люди, коли їм погано, вмикають сумну музику, щоб стало ще гірше. Спасибі інтернету він показав мені, що на світі існує багато людей сумніших за мене. Окрема подяка інстаграму.
Наші всі пісні сумні і зажурливі, а вірші серйозні. Стосунки з дівчатами теж серйозні, обоє йдуть і вже здається рік не посміхаються.
Жінки у нас занадто довго пам’ятають не подаровані троянди, а чоловіки — недопиту чарку. В місті не люблять зиму, особливо весною.
Почув недавно таке: «Мужчина! Не дивіться на мене так, тут же діти!». Ніби при дітях можна бути злим і серйозним. Нудно в Чернівцях не було ніколи. Тож називаймо речі своїми іменами і посміхаймось, не дивлячись ні на що!
Етикет
Його ніхто не навчив, що краватка не повинна сягати колін, а нижній гудзик піджака не треба застібати — ні радянська влада, ні комсомол, ні тато з мамою. Бо не знали вони таких тонкощів етикету як, скажімо: не бажано вдягати краватку на сорочку з коротким рукавом.
Час тоді був складний — не до етикету. НАТО загрожувало, імперіалізм триклятий хижо на нас позирав. Він так і лишився ненавчений, хоч і їздив до НДР як турист.
З тих пір виросло інше покоління, але старі проблеми не зникли. Багато хто не розуміє: якщо зрадила кохана, то не треба влаштовувати скандал дружині. Тим більше, якщо жінка запланувала зробити тебе щасливим, то тут навряд чи щось врятує. Як і те, що гарні чоловіки вікна в авто не тонують. Часом собачки на повідках на Кобилянській одягнуті краще, ніж ті, що лишилися в «тій» епосі.
Але це вже нікого особливо не бентежить. Етикет щез. Тепер будь собою — а світ звикне. Перевели стрілки годинників. А я не хочу годину вперед, я хочу 30 років назад.
Настанова
Ти не правильно радієш життю. Треба не так! Треба одухотворено, повільніше і глибше. А у тебе буває такий настрій, що я тебе нікому не раджу. Хіба ж це правильно? А ти біжи прогуляйся в ліс на Цецині, пройдися вулицею Заставнянською, на самий верх, сходи на Бульвар, бо він у нас один. Позбудься поганих звичок.
Тут лише одне виключення. Жінка — єдина погана звичка, яка може кинути тебе сама. Не будь таким як всі. Якщо ти будеш таким як всі, то хто буде таким як ти?
Радій рідинам. Віскі, наприклад, — це розчинене у воді сонячне світло. За випадку, якщо знати міру. Бо особистість людини формує середовище, а деформує п’ятниця.
Будь впевненим. Не тримайся за реальність. Легко просинатися щасливим щодня, якщо ти втратив звʼязок з реальністю.
Володимир Килинич
