Якось дуже давно я пояснив Олі, що подовий хліб не можна класти на стіл догори дриґом, бо в цей час десь у морі перекидається корабель. В англійців є така прикмета. Як поводитися з хлібом, у дитинстві мене з братом учив тато без посилання на англійську прикмету. Це було просто виховання шанобливого ставлення до хліба. Я гадаю, що і в Англії ця прикмета мала на меті те саме.
Останнім часом я почав помічати іноді, що хліб на кухні лежить саме так, догори дриґом, чого 
ніколи досі не бувало. Я перекладав окраєць чи буханець правильно, та й годі.
Сьогодні на кухні, коли ми повернулися з покупками з прогулянки, я тримав у руках сумки, а Оля викладала на стільницю наші здобутки. Серед іншого була і буханка хліба, яку Оля поклала догори дриґом. Я ще нічого не встиг подумати, а просто відразу зауважив їй на цю обставину.
Оля якось знітилася, а потім за хвилю пояснила: «Це на той кораблик, що пливе нас вбивати».
Нині, коли всі українці заощаджують електроенергію, ми з Олею увечері просто виходимо гуляти допізна, щоб нічого в домі не вмикати в час пік. Хоч так долучаємося до спільної справи. А виявляється, що долучатися можна і не лише так.
Валентин Ткач
