Сьогодні прилетіли «мої лелеки». В гніздо на водонапорній башті. Відразу почали клопотатися, носить гілки, суху траву та робити сезонний ремонт. Я питаю: «Лелеки, а буває так, що ви прилітаєте, а ваше гніздо вже заняте іншими лелеками? Що ви тоді робите?»
Мовчать…
Я ще раз повторив запитання. Потім ще раз…
Зрештою, одне каже: «Бл**ь, шо ти від нас хочеш?! Ми даже не понімаєм, що ти питаєш. Іди собі, куди йшов…»
***
… Схожа ситуація була у мене з намісником Павлом. Можна сказати, особистий конфлікт. Був я якось на Афоні. Стояв, курив біля моря. Тут Павло виходить з-за забора, питає: «Чого ти куриш тут?» А я йому кажу: «Тебе забув спитать, де мені курить…»
І саме тоді я задумав глобальну реформу православ‘я, як Мартін Лютер. Щоб православ‘я повернулося до людини. Душею, серцем і обличчям…
Але потім я поїхав в сусіднє приморське містечко Уранополіс, замовив там велику смажену рибину, і літр білого холодного домашнього вина… Та на тому й кончилось… А православ‘я так без реформи і осталося…
Віталій Чепинога
