Мушу сказати, що мене трохи бісить коли люди протиставляють хатню роботу та кар’єру, якісь значні досягнення абощо. На кшталт: хатня робота — то не моє, я займатимусь масштабнішими проектами. Не мій рівень.
Бляха, та побут і домашнє – це мінімальний, базовий рівень самоорганізації і проектного менеджменту. Він не заперечує глобальнішого, але його відсутність якраз яскраво свідчить, що, людино, ти не можеш собі дати раду з елементарним, з посудом і білизною — куди ти лізеш керувати людьми і їх долями?!! Щоб потім казати: ой, пробачте, люди, шось ви мені тут трохи підгоріли?
Це так само ті, котрі забили болт на точні науки, знайшли собі гарне виправдання: ой, та то не моє, я гуманітарій. І ще з таким дискурсом блондинки… Самоіндульгенція.
Бляха, не існує ніякого гуманітарного мозку і гуманітарного мислення. А існують люди, які зіґнорували вивчення основ математики і фізики. При чому, гуманітарії вони такі ж, як правило, як і точники – ніяких яскравих досягнень в суспільних науках не демонструється, але серед гуманітарного туману легше губитись і маскуватись.
Воно, правда, якщо ти Джойс чи Ростропович, то переможців, звісно, не судять. Але часто це просто спосіб сховатись від незручних тем і виправдати собі щось, де ми доклали надто мало зусиль. Або не доклали взагалі.
Вважаю, що в людині все повинно бути прекрасним – і думки, і душа. І сирник!
Володимир Гевко
