Серед подушок на ліжку сиділа мама.
Поруч з ліжком на стільчику сиділа донька.
Вони розмовляли, мовчали, потім знову розмовляли.
Так тривало вже кілька місяців.
Вони прощалися.
Мама вже не впізнавала часом доньку.
Донька спочатку лише готувала, а потім готувала і годувала.
Вони розмовляли, вони мовчали. І все розуміли.
Вони прощалися…
Валентин Ткач
