Провідав Віктора Ожогіна у шпиталі. Він мій колега з Дніпра. Спортивний журналіст, футбольний коментатор. Але в його біографії найголовніше, що він у 64 (!!!) роки воював на передку. Капітан Ожогін був двічі поранений. Майже в одне і теж місце на правій нозі… Під час другого поранення йому просто вирвало шмат м’яса.
На щастя, на ногу він ступає, хоча і потребує реабілітації. Хоче повернутися в Дніпро і пограти у футбол в команді любителів-ветеранів.
Поставив йому дурнувате запитання… Таке взагалі не варто питати… Але у нас з ним давні дружні стосунки. Спитав: що відчував, коли «замочив» першого орка?
Він сказав, що в житті гробця не вбив. А тут була суто механічна робота. Без емоцій. Стріляв у кадирівців. Каже, розумів: якщо не я його, то він мене…
Юрій Луканов
