Приїхав до нас вчора в медпункт боєць. Морпєх. Звати – Серьога. Кулеметник. Серьогові трохи за 50, високий, але худий, як швабра, аж просвічується. Скарги — погане самопочуття, болі в спині, тиск, і все по списку. Почали розбиратись. Призваний 1,5 місяці тому. І місяць він майже не їсть. Нема зубів… Копаємо далі. Зір — нуль, без окулярів не бачить ні*уя. Спина — проблема. Серцево-судинна система — гостра проблема. 10 років тому – туберкульоз.
Провідав Віктора Ожогіна у шпиталі. Він мій колега з Дніпра. Спортивний журналіст, футбольний коментатор. Але в його біографії найголовніше, що він у 64 (!!!) роки воював на передку. Капітан Ожогін був двічі поранений. Майже в одне і теж місце на правій нозі… Під час другого поранення йому просто вирвало шмат м’яса.
Я не перебільшую: сто відсотків громадян Росії вголос або тихо ненавидять Україну та українців. І в цьому їхній народ і партія — єдині. А що у нас? Отут навряд чи маємо дзеркальний результат. У країні, на яку напали, нема абсолютної, беззастережної ненависті до ворога.
