… 23-й ранок Широкої війни почався — ще не було й третьої ночі — гулом літака й глухим вибухом бомби. Вчора росіяни обстріляли в Чернігові чергу за водою, раніше — чергу за хлібом, тоді загинули 13 людей… Вчора були й хороші новини — наші розгромили колону рашистів під Прилуками… Виявляється, головою Чернігівської районної адміністрації Андрія Кужеля призначено через те, що Олександр Селівон, який був призначений за пару місяців до Широкої війни, банально втік. І це колишній мєнт. Щось не так у тій поліції реформовано, якщо і він, і начальник поліції Н. накивали п’ятами…
Журналіст Олег Шпак питає: «Чому мовчить лауреат Шевченківської премії Дмитро Іванов?». Дивне питання, як для чернігівців…
Для українців нема ніякої «загадки русской души» — ми її розгадали сибірами, соловками, Голодомором… Але ось писав чесний російський письменник Віктор Астаф’єв: «Працювали погано, отримували мало, жили одним днем… При загальній освіті, в тому числі і вищій, залишились напівграмотною країною. Зате багато спали, пили безпробудно, крали безоглядно. І цьому, у напівсні перебуваючому, до всього, крім випивки, байдужому народу запропонували будувати демократичну державу, змушуючи його думати й жити самостійно. А для чого йому це? Треба це йому? — забули спитать».
… І ранок прийшов, і день був уже 23-й української Широкої війни, яка стала вітчизняною, всенародною. І дивувалися святі на небі українському народові і молили Бога, щоб зло, на нього послане, повернулося туди, звідки вийшло. І буде так.
Василь Чепурний,
з книги «Сто днів Широкої війни»
