Кожна людина приходить у світ зі своїм призначенням. Можемо його називати долею, кармою, смислом життя або якось інакше. І доки виконуємо це призначення і залишаємося музикантами у світовому оркестрі, доти живемо й виконуємо свою місію. А коли зупиняємось — на наші голови падають напасті, які даються для того, щоб людина одумалась і повернулася до свого призначення.
Рух у потрібному напрямку дозволяє людині розвиватися. І доки вона розвивається, вона живе. А коли зупиняється в розвитку, настає духовна, а потім фізична смерть.
Навіть маленька річка намагається боротися з морозом, доки тече своїм руслом. Про це я подумав, коли сьогодні біг лісом і побачив маленьку лісову річечку, що, минаючи корені дерев, текла своїм звичним руслом.
Володимир Даниленко
