Відмовлятись від «восьмеберезня» не так легко, як може виглядати на перший погляд. Практично будь-яка публічна спроба збити пафос з цієї традиції та зішкрябати наждачкою сучасного мислення її сакральну позолоту наражається на публічне засудження старших і навіть середнього віку жіночок зі звинуваченням у жлобстві.
«Не хочеш дарувати квіти чи подарунки? Ха-ха-ха, та ти просто жлоб і навіть не заперечуй. Жлоб, скнара і жмикрут скупий. За сто гривень вдавишся…» І купа сердечок і лайків підтримки у Фейсбук.
І що характерно – стереотип про щедрого чоловіка активно підтримується навіть жінками розумними, активними і юними. Чоловік повинен дарувати подарунки. І знаки уваги. І подарунки як знаки уваги. І знаки уваги як подарунки. Скупий чоловік – гірше алкоголіка.
Дискурс про щедрих чоловіків дуже близько межує з контролем бюджету і витрат дружини, вирішуванням на що їй тратити гроші, а на що ні, десь недалеко від них теза про «отримала — віддай» і «хто за жінку платить, той її і танцює». І підперте це все стіною «я заробляю гроші, а ти вдома з дитиною».
Заглядання комусь в рота автоматично робить людину залежною і принижує. Це залізна аксіома, безвідносно до статі. Увага, подарунки, пригощання повинні бути стихійними й органічними і ознакою не статі, а просто хорошої людини. Котра любить своїх і прагне робити їм добре.
Володимир Гевко
