Мені подобається, коли мене запитують «Як ти?». Це означає, що по мені ще не видно. А от коли просто сумно вітатимуться, тоді треба буде робити висновки і не відповідати на жодне запитання. Хоча в принципі я можу відповісти на будь-яке запитання будь-якою відповіддю.
В нашій країні, на пенсії, вже можна сидіти вдома і свистіти. Бо якщо ти маєш совість, то, напевно, не маєш грошей. І не матимеш. Це знає кожен. Тому багато хто до пенсії не доживає.
Інших життя згинає в три погибелі. І кому не вдається накопичити стартовий капітал — накопичують фінішний.
З легких вин на столі чернівецького пенсіонера лише самогон. З цитрусових – лише цибуля. А ще спогади. Коли нема чого втрачати, є що згадати.
Володимир Килинич
