Перед голосуванням про закон про мобілізацію до депутатів від військових звернувся командувач об’єднаними силами ЗСУ Содоль: «Дуже прошу — прийміть цей закон. Він нам дуже потрібен. Ми тримаємо оборону з останніх сил». Проголосували, закон йде на підпис до президента.
Скоро закон буде опублікований. І ми знатимемо деталі. Але ще до публікації можу сказати: він дуже не ідеальний з будь-якої точки зору — хоч з точки зору популістів, хоч з точки зору військових. Але він вкрай потрібний. На вчора.
Справа в тому, що без нього ми навіть уявити не можемо, яким є насправді наш той мобрезерв. Відміна інституції обов’язкової прописки призвела до того, що у планувальників від влади взагалі зникла картина населення країни: не зрозуміло хто де живе, хто в країні, а хто виїхав за кордон і вже не повернеться, який фізичний стан того мобрезерву.
Тобто насамперед це спроба навести лад у справі військового обліку. Каральні санкції від ухилення (не від мобілізації), а від постановки просто на облік софтові-ніжні. Готуючи законопроект Міністерство оборони пропонувало куди ефективніші заходи впливу. Вихолостили. За наполяганням саме військових положення про демобілізацію були прибрані для підготовки окремого закону. Через кілька місяців.
Цей часовий лаг потрібен, щоб якраз прояснити: а яким є реально той мобрезерв і чи варто вже зараз обнадіювати демобілізацією військовиків у розпал війни за наше виживання.
Закон був потрібен, щоб зняти всі претензії від заокеанских донорів-кредиторів. Україна показала, що державні інституції через 2 роки війни все ще дієздатні і в цілому політична і військова еліта не має наміру пасувати перед ворогом.
Держави, справжні, розраховані на віки, саме так і розпочиналися — із створення міцного клану військовиків. І сьогодні вони є практично єдиним рушієм нашого державотворення. І їхні вимоги, закладені в закон, це те невелике, що суспільство і бюрократія можуть дати для продовження їхньої титанічної історичної місії.
А про принципових популістів, кандидатів у президенти, матерів і батьків-родоначальників нашої політичної корупції-проституції от прямо зараз і розписувати не маю бажання — вони особисто для мене просто гидкі, бридкі паразити.
Віктор Лешик
