Росіяни не вірять, що в Криму палили українські книжки. Усі фото та відео називають постановочними. Чому не вірять? Кажуть, не логічно. Нащо добро палити, якщо можна здати на макулатуру і гарно підзаробити. Погоджуюсь, фото справді постановочні. Вони демонстративно спалили пару десятків книжок, а решту таки відправили в утиль. На «бояру» гроші потрібні…
До речі, одним з перших «культурних заходів» у молодій Луганській Народній Республіці було знищення бібліотеки в Українсько-канадському центрі «Відродження». Там були в т. ч. й унікальні раритетні видання початку ХХ ст. і старші, зібрані по крихтах з усього світу.
Зараз центру «Відродження» нема. В його приміщенні діє Духовно-просветительский центр «Возрождение», в якому дрімучі попи Московського патріархату промивають місцевій молоді мозги та вставляють туди «русско-православные скрепы».
До речі, а ось книжки турецькою мовою з колишнього турецького ліцеї в селищі Танковому (Крим) восени 2015 року «скрєпоносні» таки спалили всі.
Післянаписаного.
Книга є зброєю потужнішою за танки, гармати та вікопомні «Іскандери». Саме тому окупанти в усі часи перше, що робили після захоплення чужих земель — нищили книжки та авторів. У 30-і роки ХХ століття під час репресій комуністами було знищено 246 українських письменників. «Народ, який не знає, або забув своє минуле — не має майбутнього», — сказав Платон.
Від себе додам: такий народ приречений ходити по колу, причому по граблях.
Павло Бондаренко
