Коротка історія, характерна для нашої політики. Двоє дівчат (військові-добровольці) їхали комерційним автобусом трасою. Одна з них напередодні поховала хлопця, вбитого окупантами на фронті.
Він загинув якраз у День Соборності, і я тоді був до сліз вражений зворушливими словам дівчини про свого хлопця.
Водій вирішив увімкнути голосно якийсь піратський російський серіал. Дівчата-військові попросили вимкнути. У результаті опинилися на нічній трасі.
Компанія-перевізник вибачилася перед військовими.
Але тут на них накинувся зі звинуваченнями депутат-«службіст народу». Отже, представник влади обстоює право в автобусах (а, може, і в літаках) показувати піратські серіали виробництва країни-агресора всупереч законам, у тому числі про право споживача їхати в автобусі без голосної музики і фільмів.
Цей службіст народу крім того принизив українську мову і по-хамськи наплював на почуття військових, що їхали з похорону побратима і товариша однієї із дівчат.
Я не називаю прізвищ, хоча це відома історія.
Просто вона чітко показує ставлення «Слуг народу» до законів, добровольців, прав споживачів, авторського права, української мови і людяності.
Микола Княжицький
