Пригадую, на околиці Дубина ми зупинилися біля криниці. Напилися. «Ти видів, як він п’є воду?» – шепнула в тихому подиві жінка, що пасла кіз. «Як?» – запитав я.
«Як святий…»
Бувало, його питали:
«Чи є пожива, однаково хосенна для всіх?»
«Є. Це вода».
«Але ж це не харч?»
«Вода попереду харчів».
«А яка їжа найбільш корисна для кожного?»
«Такої немає. Скільки людей – стільки шлунків. І тому така многота різної провізії – на вибір і смак».
«А як знати, скільки чого і коли їсти?»
«Пийте перед їдою воду – і вона сама це підкаже. Вода живить, а їстиво дає ситість. Вода вимиває зайвину і додає нестачу. Мало того, жива вода забирає мертву воду, яка нас ослаблює, старить і спричиняє недуги. Починайте і завершуйте день водою – і день буде завершений і насичений. Не забуваймо, що на початках було створено Небо і воду, над якою ширяв Божий дух. А вже потім – суходіл, землю, що стала родити траву, ярину, дерево овочеве…»
Мирослав Дочинець
