Доки президент Грузії бігає по дахах української столиці, а нечисленні його прихильники воюють з «шоколадним бароном», який, канєшна, головний ворог воюючої України (певно, до чого тут Росія?!), мені не йде з думки розповідь Валентина Наливайченка, як вони з Арсеном Аваковим переслідували Януковича, коли той тікав з України.
Доїхали аж до Криму і, як розказували в азарті тих подій згадані герої, вони могли заарештувати Яника, але спеціально не стали цього робити, щоб дати можливість йому втекти. Бо вони вирішили, що так для України буде краще…
Тому кричіть і далі про шоколадного баригу, а я ще пригадаю собі, що фіни сто років тому вистояли проти російської\більшовицької зарази тим, що не піддалися на красиві і гучні заклики авантюристів, а загонами шюцкор вирізали місцевих люмпенів, які пофарбувалися в червоний колір…
Українці ж у той час вели безкінечні дискусії між Грушевським, Винниченком, Петлюрою, Скоропадським, Болбочаном і т.д. Хто це тоді був шоколадним баригою? Нагадайте — чим це закінчилося!
І справді — до чого тут Росія…
А ще нагадайте хоч одну країну, у якій би в час війни влаштовувався кіпіш у центрі столиці, і вона би перемогла у тій війні?
PS. А Ахмєтов, Добкін, Кернес, Новінський мають сидіти там, де Єфремов…
Василь Чепурний
