Дорідний біз на пару з бадьорим евром, замашисто розмальовують вітластими кетягами небеса. Трохи роси, трохи ярилових рум’ян із самісінького крайнеба, пучку пташиних переливів для густоти барви — і така палітра, аж любо та й мило: сорок відтінків ультрамарину.
Торкнулися бузкові віхті хмар — зацвіли, запахтіли хмари так, аж бджілка розгублено зависла на льоту: куди податися? Вниз, туди, де вітер вигойдує гронами шум, чи вгору, в заклечаний, пересичений нектарами спокій?
Але різонуло ярило небесне полотно сотнями сяйних мечів, і з усіх сорока відтінків ультрамарину бризнуло сотнею переливів коштовної блакиті — від азуриту до бірюзи. Бджола стрепенулася, загула вниз і діловито бухнулася в бузковий кетяг. Блимнули долу оболоки, підморгнули змовницьки й умент забузковіли.
Жаль, бжділка за своїми трудами сього не помітила.
Валерій Ясиновський
