Нарешті знайшов перукаря в Дніпрі, який спілкувався б зі мною українською. Побачив на вікнах закладу написи державною мовою і ризикнув зайти. Сьогодні вже вдруге робив там собі зачіску.
Приходжу і кажу:
— Вам буде зручно розмовляти українською?
— Я намагатимусь. Тільки в мене мова недосконала. Я от чула десь в місті є безкоштовні курси української мови.
— Так це я їх організовую…
Розповів перукарю, як відвідувати наші заняття. Вона каже, що прагне почати говорити українською, бо їй соромно не знати мову своєї країни, але «суржиком» розмовляти вона не хоче.
Ось так росіяни спочатку проводили послідовну політику асиміляції українців, а тепер розповсюджують українофобську ідею про «суржик» і те, що краще вже російською спілкуватись, ніж поганою українською. Мовляв, українці, це ваша провина, що ви нормально своєю мовою не володієте. То навіть і не робіть спроб подолати це, бо будете виглядати незграбно.
Багато людей у Дніпрі зараз хочуть стати повноцінними громадянам України і навчитись розмовляти державною мовою. Але акценти трохи зміщені: цими людьми керує сором за свою зрусифікованість, а не почуття справедливості у подоланні наслідків цього історичного злочину.
Єгор Гуськов
