Сотня загинула, а мільйони змирилися…

Читаю дуже розумні статті з приводу нинішнього стану України. Головний мотив — апокаліпсису не відбулося. Це як кому… Я вважаюся, що ми — всередині апокаліпсису, бо живемо уже у відвертій пародії на Україну, в країні, де дискредитовано усі ідеали — національні й загальнолюдські, ті ідеали, які відстоював Майдан, за які загинула Небесна сотня.

Пародія на президента, що її афішує на кожному кроці наш гарант, — це зовсім не дрібна неприємність, це страшне національне приниження, приниження тієї гідності людської в українському варіанті, що й була мотором останньої нашої революції.

Сотня людей загинула на Інститутській, а мільйони змирилися з тим, що їхню гідність потоптано. Мабуть, у тих мільйонів (і в мене теж!) ніколи тієї гідності й не було.

Людям без гідності і честі, без неписаного морального кодексу чи правил не допоможуть ні партії, ні варяги, ні модернізатори, ні традиціоналісти, ні правова система, ні МВФ.

Нашим президентом є людина, яка за визначенням не може бути президентом, яка лише зайвий раз підтверджує головну тезу Путіна: Україна — це історичне непорозуміння.

І найбільша вина у всьому цьому українських еліт, які все ж є і які не чинять жодного спротиву тим обставинам, в яких опинилися.

Роксана Харчук