Так інколи буває: на поминках людини крізь гіркоту і сум утрати пробиваються посмішки і сміх. Спершу несміливо, а далі дужче… Зазвичай ідеться про поминальні зібрання, на яких згадують людей веселих і світлих. Так сталося і у нас. Адже на засіданні творчого об‘єднання гумору і сатири Київської організації Національної спілки письменників України згадували Михайла Прудника, якого не стало 40 днів тому.
Талановитий письменник-гуморист і сатирик, автор довгої низки книжок, багаторічний редактор легендарного в минулому журналу «Перець», лауреат в‘язки літературних премій і просто розумна, дотепна, щира, добра і світла людина…
Велика вдячність вдові нашого колеги письменниці Світлані Прудник, завдяки якій ці поминки в стінах 
Спілки стали теплими і щемними.
Звісно, спогади про Михайла Прудника були різними. І майже однаковими: всі-всі говорили не тільки про неабиякий творчий талант письменника, а й про його непересічні людські якості. Вирішили підготувати не тільки публікації-спогади, а книгу про відомого «перчанина», провести пам‘ятний творчий вечір…
Мене з Михайлом Прудником пов‘язувала багаторічна творча дружба і співпраця в «Перці» та за його межами. І завжди мій старший колега був гарним прикладом: як письменник і як людина. Не виключено, що і це також вплинуло на моє рішення очолити творче об‘єднання гумористів і сатириків Київської організації НСПУ, до якого спонукали мене колеги-кияни.
Не довго колупав піч і погодився! Бо це також вважаю своєрідним вшанування пам‘яті Михайла Прудника. Адже кортить продовжувати добрі справи, які він робив і якими переймався до свого останнього дня. Світла пам‘ять старшому колезі і другу.
Павло Кущ
