— … Та нормальний Зєлєнській президент, навидумували ото.
— А чим нормальний?
— Як чим? Красівий, молодий, смішний.
— А президент має буть смішним?
— Не обязатєльно, но раз вже так… і вопщє, це як мєчта.
— Про шо?
— Про то, шо і я так зможу.
— Не зможете.
— Ну, й хай! Но мєчта — це основа.
— А Порошенко мічтать мішав?
— Та нє. Тоже нормальний дядько. Но война його з’їла.
— Як це?
— Ну, як? Заробляв на ній, кажуть.
— Хто каже?
— Плюси.
— А… може, і Яник хароший був?
— Та тоже непоганий.
— Чим?
— Ну… вєртікаль була. І порядок. І долар по п`ятнадцять.
— По вісім, нє?
— Ну, от даже по вісім.
— А Ющенко?
— Тоже нормальний. Но хворів дуже.
— А Кучма?
— Кучму я не помню. Но зараз по тєліку показують, то тоже нормальний. За мір.
— Хто показує?
— Плюси.
— А… а безвіз?
— Я не люблю заграніцу.
— Чому?
— Там чужі.
— А Київ любиш?
— Нормально.
— А там свої?
— Ну… по-нашому хоч говорять.
— А ти яку мову вчив?
— Англійську.
— Ну, так в чому проблема?
— В мене тройка була.
— І шо, світ не хочеш побачити?
— Та кажуть, все однакове. Харашо там, дє нас нєт. Ги-ги-ги.
— Хто каже?
— Плюси.
— А демократія?
— Хто?
— Ну, от в росії, там — режим. А в нас – кажи, шо хочеш.
— Та так всігда було.
— Не завжди.
— Ну, може, давно й не так. А так, то всігда.
— То, виходить, Небесна сотні зря загинула?
— Та то понятно, шо не зря. Но все одно, якшо захочуть вбить, то скільки захочуть — вб’ють, і їм нічого не буде.
— Кому?
— Власті.
— І шо робить?
— Не висовуватьця.
— А як же ж мрія?
— Яка?
— Стать президентом?
— Ну… ви ж казали, шо не вийде?
— А за кого в Раду голосуватимеш?
— За «Голос».
— Чого?
— Ну… Вакарчук красівий. Співає дуже харашо.
— А чого не за Зєлєнського?
— Так він же ж уже презедент…
Руслан Горовий
