Часто люди на вміють користатися тим, що їм даровано… Кожного дня бачу, як хтось скаржиться, що його забанили у Фейсбуці, і він через те цілий день, тиждень або й місяць не мав змоги викласти світові свої непересічні міркування…
Насправді фейсбучний бан – це прекрасна нагода легко пережити досвід власної смерті і забуття… Це – 
справжній дарунок!!! В якомусь давньому Тібеті мало би бути вищою формою елітної медитації.
Ти виходиш з бану, і розумієш, що:
1. Ніхто за тобою особливо не сумував, а більшість навіть не помітила твого зникнення;
2. Світ без тебе геть не змінився й на крихту;
3. Навколо те ж саме безглуздя, що було місяць тому, а люди (за деякими винятками) – дурні, злі і невдячні;
4. Так і нема остаточної ясності, яким має бути борщ – з квасолею, чи без…
І тоді ти задумуєшся, чи вартувало це твого «воскресіння»… Бодай у форматі акаунту…
Віталій Чепинога
