В Україні люблять свій прапор і всюди його чіпляють: на балконах, на хатах, у подвір’ях, на гаражах. Я читав блог російського письменника Бориса Акуніна про те, як він опинився в Лондоні на концерті «Океану Ельзи» і був вражений українською публікою, яка з’їхалася з усього Лондона з українськими прапорами, у вишиванках, а жінки – з віночками.
Часто люди на вміють користатися тим, що їм даровано… Кожного дня бачу, як хтось скаржиться, що його забанили у Фейсбуці, і він через те цілий день, тиждень або й місяць не мав змоги викласти світові свої непересічні міркування…
Коли говорять про здоровий спосіб життя – найперше згадують спортзали. Також – ранкові та вечірні пробіжки. Бігунів, ну, дуже побільшало. Ще – харчування: середземноморська дієта або просто менше жерти і не їсти ковбаси та сосисок…
На світлині – я і моя онука Уляна. Вона народилася із прямим і чорним волоссячком, але вже за рік воно стало кучерявим і золотим. Людина – єдина, мабуть, на планеті істота, в чиїх рисах, якщо вгледітися, можна побачити увесь її рід, до прапрапрапра… Так, вдивляючись у глибини атолу, крізь темряву морської безодні ти бачиш примарні тіні безкінечних рифів… Вдивляючись в обличчя Уляни, а бачу її прабабу Шарлотту. Шарлотта – моя свекруха. З роду греко-католицьких священиків. Біла кістка, блакитна кров (винищена сталінськими «освободітєлямі», але зараз не про це).
