Суспільство

Томас і його «мізері»

Деякі пригоди, що трапляються в моєму житті, не можна назвати ані містикою, ані паранормальними явищами, а скоріше дивними збігами… Їх було у мене чимало. А ось із найсвіжіших… Зустрічаю нещодавно товариша. Давненько не перетинались. Бачу, що він помітно схуд, одна повіка трохи смикається, колір обличчя не дуже здоровий.

— Привіт, Томасe, давно не бачились, як справи?, — питаю.
— Та, мізері (“мізері” з розмовної нідерландської означає кепсько). Жінка залишила, пішла до молодшого.
— Хех, Томас, — кажу з удаваним гумором, — у нас говорять: баба з воза — коню легше, ніхто не “пилятиме”, свобода…
— Так то, воно так, але все одно на душі кепсько і в очах темно.

Я знаю, що це означає, коли в очах темно, сіро й каламутно. В такому стані до депресії рукою подати. Тому при зустрічі з Томасом завжди намагався його підбадьорити.
— Не, переймайся, все загоїться, зустрінеш іншу. Дивись он, весна надворі.

На цьому перерву цю житейську історію і повернyсь до неї згодом.

Учора увечері потрапив мені на очі фільм “Переговорщик”. Картина зацікавила мене, і раптом в голові промайнув спогад, як один молодий вірменський емігрант (щось йому в голові помакітрилось) вирішив звести ранхунки з життям. Він якимось чином проник у найвищу церковну вежу в Бельгії храму святого Ромбаута і збирався звідтіля стрибнути.

Людей на площі під вежею зібралoсь сотні. А скільки поліції, швидких, пожежників понаїхало… Усі напружено спостерігали, як покрівлею церковного даху до самогубця підбирались альпіністи і психологи-перемовники.

Перемовини тривали близько години. Не знаю, які аргументи пустили в хід психологи, але самогубець їх послухав і його зняли з вежі. Отак от словами врятували буйноголовому життя.

Відтак знову повернусь до Томаса. Сьогодні зустрічаю його в фойє спортзалу. Він цвіте і пахне, на обличчі радість, очі горять.
— Як справи, Томасе?
— Чудово, — відказує і покзує великий палець.
— Дружина повернулась? — уточнюю я.
— Ні, іншу зустрів, вже два тижні разом. Знайомі зі студентських років.
— А хто вона?, — здивовано перепитую.
— Психолог, переговорниця, превентивна суїцидологія, — пояснив товариш. — Вибач, — каже, — біжу в супермаркет за продуктами, зібрались сьогодні разом куховарити…

Ну, не дивина?! Оце зараз іду дивитись третю серію фільму “Переговорщик”.

Ростислав Демчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *