І ось минуло вже майже дві доби після зустрічі ЗЄлєнского з пресою. Вже обізвався навіть член правлячої партії «Слуга народу», вражений і розчарований безпорадністю преЗЄдента! Але мене найбільше вразило те, що самого факту цієї зустрічі так і не помітили творчі люди, люди мистецтва, СЛОВА, шановні наші письмаки та письмачки.
Чомусь так тихо-тихо…
Особисто мені сумно і соромно за отих 73%-них, що довели країну до такого сорому! Чим думали? Під час війни!
Звичайно, я розумію, декому куди важливіше «підкладати шпильки-кнопки» своїм колегам по цеху під сідниці, розповідати про свої проблеми, чи про своїх домашніх улюбленців! Невже за всі ці роки так нічого і не змінилось, і те, що говорили колись «вожді», таки правда? Пам’ятаю, один якось сказав: «Другіх пісатєлєй у мєня для вас нет»…
Я розумію, ви можете навести слова, які сказав відомий англійський письменник (і журналіст!) Джордж Орвелл: «Казати правду в часи всезагальної брехні – це екстремізм». Але Орвелл також сказав: «Всякий письменник, який стає під партійні знамена, рано чи пізно опиняється перед вибором – або підкоритися, або заткнутися».
Та й про наших 73%-них він не забув нагадати: «Люди, які голосують за невдах, злодіїв, зрадників і шахраїв, не є їх жертвами. Вони співучасники…».
Але, на мою думку, важливо не забувати ось ці його слова: «Яких поглядів дотримуються маси і яких не дотримуються – байдуже. Їм можна надати інтелектуальну свободу, бо інтелекту у них немає».
І все це сказано понад 70 років тому!
Десь так відстало і наше суспільство, завдячуючи отим «вождям»… А ще Джордж Орвелл писав: «Якщо ти в меншості – і навіть в однині, – це не означає, що ти божевільний».
Анатолій Пінчук
