Напередодні Дня журналіста України, побували у Мартинівці Барського району Вінницької області, де зустрілися з 85-річною мамою Заслуженого журналіста України Сергія Навроцького — Галиною Семенівною. Так склалося, що ця мужня жінка поховала усіх своїх мужчин, на допомогу яких могла розраховувати у скрутну хвилину, й сьогодні залишилась одинокою на безлюдному острові знищеної української сільської глибинки, де найближчими живими розрадниками є пес, коза з козеням і два виводки гусенят.
Спочатку до хати Навроцьких вкралася трагедія, коли трагічно загинув молодший 25-річний син Вітя. Це був серйозний удар для дружньої сім’ї мого студентського друга і, не виключено, що саме він вплинув на дочасну 
смерть батька Петра Васильовича. Ну, а старшого сина Сергія забрав півтора роки тому клятий ковід…
Привітами з Галиною Семенівною ми «перекидалися» часто і густо. Ми ж бо у студентські роки їздили із Сергієм один до одного додому. Але не бачилися з його мамою уже кілька десятиріч… І тут така зустріч!..
… Обійнялись, розцілувались, розплакались обоє… Думки і слова — чомусь у розтіч… З голови не виходить думка: як же вона, бідолаха, пережила усі ці випробування долі?!
Каже: «Дякувати Всевишньому, час від часу з Бару навідуються невістка Світлана і внук Ярослав. Трохи рідше, в силу можливостей, приїздить і внучка Анюта…»
Хвалиться, що у свої 85 читає ще без окулярів. А ось книжечки «Його голосом говорив Бар», яку Барський педагогічний коледж видав до річниці памяті про її Сірожу, ще не читала. Рідко, який птаха долітає уже до мого обійстя, — пробує навіть жартувати тьотя Галя.
Усі свої емоції Галина Семенівна гасить роботою в городі, у дворі, у хаті… Город — чистий-чистюсенький, у дворі — порядок, веде до хати показати, як їй газдується… На прощання дістає зі своєї схованки бутель власного самогону, який тримає про всяк випадок. «Доберетесь додому — помяніть і мого найріднішого журналіста!»
… Свій «байкал» випив уже давно, але за друга Навроцького, з рук його мами, вип’ю обовязково! За його світлу пам’ять, за Здоров’я його мами і за усіх тих, хто його пам’ятає!..
Сергій Сай-Боднар
