Робота над серйозною книгою загострює розум, як скальпель травматолога. Те, що досі вважалося премудрим і глибоко інтелектуальним, нині видається пустопорожньою писаниною базік. «Тільки та нація, яка ставить перед собою велику ціль, залучає до досягнення своєї цілі сусідні народи, стає центром цивілізації».
Власне, про це пишуть не тільки проімперські малоросики, які так «інтелектуально-витончено» виправдовують вічну агресію Московії. Ностальгують за імперією й інтелектуали Ізраїля, Франції, Британії, Іспанії… Тісно їм в національних державах — дайте їм простір, дайте ціль…
А от задамося простим питанням: яка ціль у вічної експансії Московії, що спить і бачить себе імперією? Яку таку святу і високу ціль вона переслідує? Третій Рим, православ’я?… Правда? Комусь, крім Московії, воно те чекістське православіє треба? Або творення панслав’янського світу — як нової цивілізації. Хтось серйозно може про це говорити-писати, знаючи правдиву історію?
Московія Україну завжди використовувала, як зручний товар, щоб коли когут в зад клюне, можна за рахунок зради українців, домовитися з сильним сусідом. Не минуло і 13 років від Переяслава і тут же Москва укладає угоду з Річчю Посполитою — так званий Андрусівським мирний договір, за яким все Правобережжя України було віддано католикам і колонізаторам. І вдумайтеся в цей глум — Запорозька Січ мала бути під владою і Московії, і Варшави. Були згодом і інші справжні, а не вигадані московськими правителями зради. Одна з них Брест-Литовський мирний договір, за яким всю Україну Москва віддала німецькому кайзеру.
То яка ціль у цій невгамовній імперії? Все перетворювати на фарш і гівно?
Декому впоперек горла національна українська держава. А ви пробували коли-небудь у ній жити? У справжній українській національній державі?!
Віктор Лешик
