Всі хочуть щоб їх розуміли. Бо за розумінням слідує співчуття, співучасть, а можливо й допомога в твоїх проблемах. Так на рівні побутовому. Так і на рівні націй, і на рівні держав. І буває зовсім навпаки щодо тієї логіки. Спочатку з якихось далеких від емпатії міркувань допомагають (тому що сильні або вигідно), а лише згодом постає питання: а чи розуміємо ми по-справжньому того, кому взялися допомагати?
Істеричні заяви Зеленського і його публічні докори очільникам США дуже яскраво демонструють якраз оцей процес: наші партнери нас не розуміють. І Зеленський, порушуючи усталений етикет, уже переходить певні дипломатичні межі.
Я особисто знав гуру американських політологів Збігнева Бжезинського. Він бував в Україні, давав інтерв’ю, брав участь у великих прес-конференціях. Виходець із близької нам Польщі, він не раз демонстрував неабияку поінформованність у справах Східної Європи.
Але якось в одному не київському інтерв’ю я прочитав таку думку Збіга: Росія й Україна могли б жити так, як США і Канада… Прочитав і… надовго завис. Ця фраза знаного американського авторитета показала прірву, яка відділяє американських інтелектуалів від розуміння і Росії, і України.
Порівнювати взаємини США – Канади і Росії – України –всеодно, що порівнювати високе з кислим. Це цілком різні цивілізаційні виміри. Будь-яке суб’єктністне самоствердження України, як самостійної нації і держави з 1991 року в Москві викликало лють у всіх політиків: від крайнього лівого Зюганова до демонстративно ліберального Явлінського. Невинну книжку дуже лояльного до Росії Леоніда Кучми “Україна не Росія” сусіди ледь не оголосили рівною до “Майн Кампф” Гітлера.
У ці дні спливає відпущений законом Конгресу термін на представлення командою Джо Байдена концепції, як припинити війну в Східній Європі. Правду скажу: жодного уявлення не маю, що то буде за концепція. Я не бачу в команді чинного президента США жодного аналітика, який би розумів істинну суть війни в Україні. Я не знаю, чому у Вашингтоні не роблять навіть спроби залучити до роботи українських експертів і політологів.
Точність оцінки ситуації, моделювання майбутнього, побудоване не на вигаданих ідеалах, а на історичній реальності, можуть зекономити тим же США трильйони бюджетних доларів. Невже граблі Афганістану, куди американці всипали понад трильйон доларів, нічому не вчать?
Віктор Лешик
