Якби мене спитали, чи буде війна, я б у різний час доби відповідав інакше. Зранку начитався всякого і думаю, що буде, потім пописав, пообідав, почитав Лє Карре, подрімав, встав і вирішив, що не буде. Увечері читаю новини – буде. Випив вина, забалдів – нє, не буде.
А тут раптом уже й година намалювалася – перша ночі, коли чекають наступу. Війська напоготові.
Ну, як піти спати?
Не сплю…
Юрій Винничук
