Йдучи по східцях Великого посту (і спотикаючись на грудомахах гріхів!), думаємо не тільки про сам піст, і не тільки про випробування духовні, і навіть не про самі гріхи наші, бо пробивають молитовну тишу роздумів постійні тривоги, викликані російськими атаками, які нещадно вищипують українців із життя щодня, щоночі.
До всіх нас звертається Ісус Христос:“Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною… Хто не несе хреста свого і не йде слідом за мною — не може бути моїм учнем” (Лк. 9, 23 і 14, 27).
Який хрест несе сьогодні вся Україна? Це хрест протистояння світовому злу, яке прикривається обрядославієм і єрессю «руzzкого міра», але нищить саме православних, у тому числі і московського патріархату. Свої своїх не познаша…
Що ж робить світ, який зве себе християнським? Став поруч? Ні. Лише цвіркає потрошку зброї, щоб Україна і не впала, і не перемогла (і ще й невідомо чого боїться більше).
Ось і федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц знову повторив стару пісню – мовляв, Путін відступить тоді, коли зрозуміє, що не може перемогти. Ага, а до того хай шулікою бомбометання витягує українців у царство смерті. А тим паче, як це уявляє собі Шольц – побачив агресор, що українці не кінчаються, зібрався і пішов, звільнивши добровільно, жестом доброї волі, і Генічеськ, і Скадовськ, і Олешки, і Токмак, і Мелітополь, і Бердянськ, і Маріуполь, і навіть Луганськ з Кримом та Донецьком?
Американці числяться християнською нацією. І пригадуємо, як вони впиралися, щоб не вступити у війну проти німців – аж до того, доки 7 грудня 1941 року не стало днем ганьби, як назвав погром союзниками німців – японцями американців у Перл- Гарборі їх президент Рузвельт. А до того – ні, ні, ніякої війни, Європа далеко – хай самі європейці і воюють… Виходить, уроки другої світової християнніші американці так і не засвоїли?
А українці вперто, на подив світу і собі – воюють. Гинуть і воюють. Сваряться за булгакових\висоцьких і політиків і… воюють. Воюють і моляться: «Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу побожному народові нашому на супротивників подай і Хрестом Твоїм охороняй нас – оселю Твою».
Василь Чепурний
