Щойно зі мною сталася весела історія.
Сиджу собі вдома на кухні, смакую кавусю з домашніми вершками. Ну, щоб не заснути раптом, бо ж із 3-ої ранку на ногах.
Аж тут телефонує колега-мистець, творчі питання вирішує. Спілкуємось довго й емоційно, врешті доходимо до порозуміння.
Радісний, я кладу слоїк з вершками в холодильник і вибігаю на балкон покурити. І раптом розумію, що… слоїк з вершками і далі в моїй руці!!!
Повертаюся до кухні, відчиняю холодильник, а там на полиці лежить… телефон.
Ну, буває…
Сергій Пантюк
