Сусід Сашко про*бав уже 5-й велік. Я саме вирішила малу покатати на вулиці, а він і каже: — У мене тоже був… Горний… Скоростєй дох*я, тоість, багато. Літав як ангел. Міг би даже в Золотоношу долетіть.
Щойно зі мною сталася весела історія. Сиджу собі вдома на кухні, смакую кавусю з домашніми вершками. Ну, щоб не заснути раптом, бо ж із 3-ої ранку на ногах.
Дехто дивується, що я маю за душею поезію. Спочатку у мені народжувалося поетичне слово, (із самого малечку, коли ще й писати не вміла), а вже потім почала народжуватися проза.