Ти забудь, де чорні рани, білий крик де,
Одягнись у вишиванку на Великдень.
Писанок візьми у тайстру, медяниці,
Та й піди на цілу нічку до дзвіниці.
Дзвонять дзвони, дзвонять дзвони –
Рухнуть трони,
Що аж серце то сміється, то холоне.
Що аж мова веселкова барвінково
Заплітає у віночок кожне слово.
Ця поезія (світлої пам’яті) Петра Палія звучала на тій пам’ятній імпрезі, організованій осередком Товариства (тоді української мови ім. Т. Шевченка редакції газети «Буковина»).
«Ой, прийшла весна, ой, прийшла красна», яку (світлої пам’яті) письменник Михайло Івасюк, присутній на дійстві, назвав весняним інтермецо. То неспроста. Бо вперше в Чернівцях відкрито змістовно й гарно (театралізовано!) почали говорити про великодні традиції в Україні, на Буковині.
Такі поетичні рядки вплітаються у віншування з днем народження, пані Валентини Агатій, яке вона святкує радісної великодньої пори. Многая літа! Здоров’я, радості, добра! Писанкових оберегів на життєвій ниві!
Олена Чайка
Фото Емануїла ДРУКМАНА
