Суспільство

Вічний пристанівок німецьких вояків на Чернігівщині

10 липня 1944 року у Чернігові з’явився табір німецьких військовополонених №177, котрий мав поділ на 12 табірних відділень, розташованих на території Чернігівській області.

Відколи до Чернігова почали прибувати перші військовополонені німці, їх відправили до табірного відділення №6, розміщеного на Сіверянці, та табірного відділення №2, в районі бази МТС Коти.

Спочатку військовополонених задіяли на дрібні роботи з розчищення завалів та прибирання вулиць. В 1946 році була проведена оцінка зруйнованого міста та вирішено, які об’єкти можна відновити, а які будувати заново.

Саме з цього року німецьких військовополонених почали активно залучати до відбудови Чернігова. Старожили Чернігова згадують, що їхніми силами відновлені будівлі теперішнього Апеляційного суду, готелю «Десна», школи №17, будівлі міської лікарні по вул. Щорса, Червоної площі, двоповерхові будинки по вулицях Музична та Коцюбинського, зведено вишуканий залізничний вокзал та багато інших споруд.

У 1948 році частина німецьких полонених була репатрійована та відпущена по домівках, а частина, разом з табором №177 переведена до м. Сталіно (Донецьк).

На жаль, не всі військовополонені німці повернулися додому, багато з них залишилися назавжди в Чернігівській землі. Сьогодні в Чернігові збереглося єдине, офіційно зареєстроване, кладовище німецьких військовополонених табірного відділення №6, яке розташоване біля лижної бази за адресою: м. Чернігів, вул. Малиновського, 59.

Саме тут відбувалися поховання німецьких військовополонених з 1944 по 1947 рік. Багато з них померло від хвороб та тяжких умов праці. Найвища смертність зафіксована взимку з 1944-го на 1945 рік.

У 1948 році, коли військовополонені були відпущені до Німеччини, кладовища стали нікому не потрібними. У післявоєнний час вони нікого не цікавили, а з часом і взагалі стали занедбані. Лише інколи на дерев’яних стобчиках на могилах якась добра душа підфарбовувала цифри, котрі означали особистий номер військовополоненого та номер могили.

Аж у 1997 році за ініціативою Германа Пфайфера – людини, яка стояла біля витоків дружніх стосунків міста Чернігова та Меммінгена кладовище відновлено. Відомо, що на ньому поховано 288 осіб з числа військовополонених, які померли у 1944 – 1947 роках. Їхні прізвища встановили через архіви КДБ.

Окрім німецьких військовополонених тут спочивають ще 28 осіб інших національностей — австрійці, поляки, словени, угорці, французи, чех та один українець, котрі воювали у складі німецької армії проти СРСР.

Німецька влада виділяє кошти на догляд кладовища військовополонених. Тут знайшли останній прихисток і молоді, і дорослі солдати та офіцери, де наймолодші серед них — Peter Willen 1926 – 30.04.1945р.; Rudi Hartmann 1926 – 27.02.1945р.; Erich Kollmeier 1926 – 1944; Walter Theib 1926 -1944.

Загалом ще на 1951 рік по Чернігівській області налічувалося 8 кладовищ німецьких військовополонених, в самому Чернігові офіційно було 2 кладовища, а неофіційно чи то 3, а чи 4. Сьогодні збереглося єдине в місті Чернігові.

Костянтин Дерев’янко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.