Суспільство

Відпочинок в піонерських таборах

Історія, як вона є…
Моє особисте ставлення до літніх піонерських таборів часу СРСР є неоднозначним і грунтується лише на власному досвіді.

Я не згадуватиму тепер про ідеологічну складову, яка була невід’ємною і обов’язковою частиною усього навчально-виховного процесу. Мені більше хотілося б означити відносну доступність літнього відпочинку для дітей будівничих комунізму.

Не братиму до уваги і такі престижні табори як «Артек» або, скажімо, «Молода гвардія», про які більшість радянських дітей мріяла, але жодним чином не могла потрапити без «блату». Я пригадую лише ті табори відпочинку, яких по країні було сотні і тисячі…

В моєму дитинстві, що повністю припало на радянські 80-ті, мені довелося двічі відпочивати в піонерських таборах. Один раз — десь в лісах Броварського району в піонерському таборі «Сонечко», а іншого разу — у таборі «Юний медик» неподалік Седнева на Чернігівщині.

Свій перший таборовий досвід я згадую з жахом, бо пригадується лише постійне ходіння строєм, муштра і прибирання таборової території. А ще закарбувалося в пам’яті, що нас там дуже добре харчували і, навіть, раз на тиждень примушували ставати на ваги…

Отримані результати того зважування піонервожаті ретельно заносили до спеціальної книги. Під час батьківських днів піонерські загони, де найбільше прибавлялося гладких, з гордістю та публічно демонструвалися. Розчулені батьки від радості і щастя плакали…

І навпаки, мої спогади від перебування у таборі «Юний медик» — найсвітліші. І це незважаючи на майже повну відсутність елементарних зручностей, посереднє харчування та часто байдужість вожатих до того, чим ми взагалі займалися.

Ми купалися в річці, грали в ігри, палили багаття… Саме в «Юному медику» я вперше побував на «справжній» дискотеці і навчився грати у більярд.

До речі, мені й досі не зрозуміло яким чином більярд потрапив на територію дитячого табору?!

Нещодавно спитав у мами скільки коштувало відправити мене на відпочинок в піонерський табір?

Мама пригадала, що путівку вона брала через профспілку за 15 крб. Щоб зрозуміти наскільки це дорого, варто згадати, що мама працювала медичною сестрою і «чистими на руки» отримувала щось близько 100 крб на місяць.

— Найважче, — пригадує мама, — було зібрати тебе на відпочинок. Дуже хотілося, щоб ти у таборі виглядав не гірше за міських дітлахів. А пристойний одяг (за мірками радянських 80-х) був суцільним дефіцитом. Щоб придбати спортивний костюм треба було їхати до київського ЦУМу або в універмаг «Україна». Щось можна було знайти у спекулянтів на базарі…

Але, то вже інша тема для історії, як вона є…

Олександр Соломаха

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.