До блогерів мені, звичайно, далеко, «як куцому до зайця». Та й не прагнув ніколи того статусу. Коли ж на дозвіллі пишу щось у соціальних мережах, то виключно для того, аби лиш поділитися інформацією, власним баченням тієї чи іншої ситуації з друзями і близькими мені людьми. Просування власної сторінки і хайп навколо якоїсь теми – то взагалі не моє. Та ось нещодавно, сам того не бажаючи, мимоволі став причиною інформаційного ажіотажу: тижнів зо два тому опублікував у ФБ допис про загрозу екологічної катастрофи у Каховському водосховищі внаслідок підриву російськими окупантами кількох запірних шандорів на греблі Каховської ГЕС.
Матеріал на 75% компілятивний, написаний на підставі дослідження й опрацювання різних джерел. Вибудуваний у логічно-причинній послідовності. Достатньо візуалізований.
Чим він зацікавив читача?
Передусім, тим, що порушена в ньому проблема падіння рівня води у Каховському водосховищі надзвичайно серйозна. На момент написання матеріалу це був мінус 1 метр, а нині – вже 1,4 метра. Люди, які живуть по обидва береги водосховища, вкрай стривожені, і тому намагаються привернути до цієї проблеми увагу не лише вітчизняної, а й міжнародної спільноти.
Власне, саме цим можна пояснити рекордну кількість репостів (840!), які отримав допис «Каховське водосховище на порозі екологічної катастрофи». Чесно кажучи, на такий розголос навіть не сподівався, а ота цифра вже починає трохи лякати. Ні, це не робота якихось там ботів! Заради інтересу поцікавився і з’ясував, що репости робили переважно реальні користувачі ФБ, котрі живуть у Нікополі, Марганці, Покрові Дніпропетровської області – у містах, що живляться безпосередньо водами Каховського водосховища.
А чому лякає ця статистика?
Та тому що «від любові до ненависті – один крок». Контент надзвичайно чутливий, і реакція користувачів неоднозначна: 49% висловлюють сум, 32% – злість, 17% – подобається. Тобто за певних обставин він може перетворитися з легкозрозумілого (легкотравного) у токсичний і, не дай Боже, призвести до накладення адміністрацією ФБ «обмежень на поширення інформації через порушення правил спільноти». А цього якраз найменше хотілося б.
Тож, завжди пам’ятаймо про те, «як слово наше озоветься»…
Григорій Южда
Ілюстрація: із сайту Європейської Медійної Спілки
