Бачив у ресторані, як в чоловіка з рук випав шматок хліба з маслом… Але він не розгубився, блискавично звів коліна до купи і врятував їжу своїми костюмними штанами… Потім сказав: «блядь»… Висипав на штани солі… Полив на серветку води і почав ту сіль витирать… Пішов прати штани в туалет… Повернувся так само брудний, але тепер ще й мокрий…
А врятований шматок хліба трохи полежав на краю тарілки та впав додолу знову…
Все це наші давні, первісні інстинкти, над якими ми не владні… Колись їжа була значно важливіша, ніж якісь там штани… Або ніяких штанів і зовсім не було…
Впускати на землю їжу було вкрай не бажано, бо там на неї чатували всілякі хижаки, конкуруючі види та інші негаразди…
Ще це свідчить про те, що якщо їжа рішила впасти додолу, то вона таки впаде… Треба з цим змириться і не йти проти законів світобудови…
Віталій Чепинога
