Їжаки не їдять яблук і не вішають їх собі на спину, як довбо*оби. І жовтих листків не вішають, і грибів не вішають. Їжаки взагалі собі на спину нічого не вішають. Їжаки їдять червʼяків, хробаків, мишей, вужів, і що найдуть, бажано щось мнясне і дохле. Їжаки — це вовки, з невдалою долею і поганими генами…
Я колись поклав на їжака два яблука, і листок, щоб сфотографірувать. Їжак довго сопів, і намагався все те познімати з себе своїми короткими руками. Дуже злий був…
Колись на Виноградарі знімав квартиру, там було багато мишей. Мати мені привезла їжака з села. Звали їжака Яків. Удень їжак ловив мишей, а увечері ми з ним лежали на дивані і дивилися телевізор.
Була зима. У квартирі було тепло, і Яків не міг заснуть. Він нервував, і від злості рвав штори на тряпки… Кажу матері: «Ма, вези його назад, бо воно страждає!»
І мати повезла його автобусом назад, на Черкащину. У відрі, накритому платком…
— Ти ж, диви, не викинь його ніде по дорозі, — про всяк випадок попередив я матір.
— Та чого б же я його викинула? — сказала мати. — Це ж наш їжак!
Віталій Чепинога
